• darkblurbg
    Світло Тавору
    Хор Катедрального Собору

Спів запалює людину Божественним світлом

Людський голос – найсильніший інструмент, що єднає людей, а також єдина зброя, що здатна покласти край війні.


керівник хору «Світло Тавору» Світлана Гаргат

Людський голос - це найдосконаліший інструмент. Він завжди достукується до самого єства людини, до найпотаємніших підвалин душі. Коли звучить церковний хор, ніби чуєш голоси янголів. Це твердження стосується хору Катедрального собору Преображення Христового “Світло Тавору”.

Хор створений у грудні 1998 року при каплиці Катедрального собору Преображення Христового з благословення правлячого тоді архиєрея кир Павла Василика і стараннями отця Руслана Ваврика. Під орудою регента п. Світалани Гаргат хор став постійним учасником концертів духовної музики.

З часу створення колектив бере участь у міжнародних, всеукраїнських та обласних фестивалях-конкурсах духовної музики, де неодноразово стає лауреатом:

2006 р. - обласні фестини “Від Різдва до Великодня”;

2006 р. - ІХ Міжнародний фестиваль ім. Анжельма Скроболя в Польщі;

2010 р., 2011 р. - І та ІІ фестивалі “Коляда на Майзлях”;

2010 р. - фестиваль “Разом за життя” в смт. Заболотів;

2011 р. - ХІІ Різдвяний фестиваль “Велика коляда у Львові”, І та ІІ фестивалі “Медовий Спас” у Коломиї;

2011 р. - “Велика розколяда з Патріархом” у Патріаршому соборі м. Києва;

На ювілейному концерті хору, присвяченому 10-річчю від часу заснування у 2009 році, колективу було присвоєно назву “Світло Тавору”.

Паломницькі мандрівки до святих місць та участь у Божественній літургії в духовних святинях України стали вже традицією для хористів.

В червні 2009 року учасники хору здійснили паломницьку поїздка по країнах Європи, присвячену 150-літтю об’явлення Пресвятої Богородиці у Люрді. Відвідали святі місця і прийняли участь у Богослужіннях у Парижі, Люрді, Римі, Відні та ін. В 2012 році під час паломницької подорожі у Прагу, Зальцбург, Мюнхен та Чеський Крумлов колектив успішно виконав духовну концертну програму в українських церквах та величних соборах.

Крім того, варто згадати паломницькі подорожі до Кракова, Ченстохова, Відня, Риму, Сан-Джованні-Ротондо, Флоренції у 2013 році. Наступного року хор здійснив паломництво до Парижу, Барселони, Люрду, Монако, Венеції.

В репертуарі колективу представлені кращі духовні твори українських та західноєвропейських композиторів: В, А. Моцарта, Дж. Каччіні, Дж. Пуччіні, Д. Бортнянського, М. Березовського, М. Лисенка, О. Архангельського, М. Вербицького, К. Стеценка, А. Веделя, О. Кошиця, С. Людкевича, Д. Січинського, Г. Давидовського та ін.

Хор налічує 35 вокалістів під незмінним керівництвом Світлани Гаргат.

Світлано, наскільки відомо, займаєтеся Ви музикою вже доволі довго. Де бере початок джерело Вашого таланту?

Усіма музичними здобутками я завдячую батькам, адже якби вони в дитинстві не розвивали мене в такому мистецькому руслі, не знати чим би я займалася зараз. Справа в тому, що потяг до музики жив як в татові, так і мамі, проте поєднати його зі професією їм так і не вдалося. Батько за освітою – лікар, але брати участь у хорі медичної капели завжди знаходив час. Доля матері трохи суворіша, адже її було відіслано на Сибір, але навіть у тих умовах її прекрасне сопрано не покинуло художньої самодіяльності. Все ж заробляла на життя вона як товарознавець. Брат працює лікарем, а нездійсненні співочі мрії успадкувала вже я. І коли батьки побачили в мені задатки до музики, не гаяли часу. Я вчилася в коломийській музичній школі № 1, потім в івано-франківському музичному училищі імені Д. Січинського на фортепіанному відділі, а вивчала професію керівника хору вже у Рівненському інституті культури. Окрім навчання я виступала на різних концертах, брала участь у всеможливих хорах, тому можу гідно сказати, що моє життя – це музика. Мій син також продовжує музичні традиції нашої сім’ї, навчається у консерваторії.

Все ж доля повернула Вас у рідне місто, Коломию. Чому надали перевагу все ж церковному співу?

Здобувавши освіту, я ніколи не думала, що стану хормейстером. А прийшла в коломийський хор звичайною учасницею ще в далекому 1998 році, а з 2002 працювала керівником. На місці собору тоді ще стояла невелика капличка, де ми вперше виконали божественну літургію. Розумієте, мене охоплює неописане відчуття, адже ми творили історію. Ми взяли участь у становленні цього собору: у його освяченні, закладенні наріжного каменю, відкритті нижньої церкви у соборі за участю владики Миколи Сімкайла, потім у його відкритті 2012 року, тут ми також співали архієрейську службу Божу. Хор народився з собором. Тепер я зрозуміла, що нічого не відбувається просто так, тобі здається ти плануєш, йдеш до чогось, проте все у Божих руках, він мене вів цим шляхом, він все вирішив.

Одна справа керувати власним голосом, зовсім інша – двадцятьма, а той більше. Якими принципами Ви керуєтеся при відборі хористів, репертуару.

Звичайно, хорист повинен бути греко-католиком, володіти голосом, а також нотною грамотою. Співають люди, в основному, середнього віку, але молодим я завжди тримаю двері відчиненими, аби передати власний досвід та знання, задля того, щоб творити живий ланцюг єднання з Богом. Для мене дуже важливо дати відчути кожному хористу, що він необхідний та унікальний у колективі. Це природно, що в одного голос яскравий, сильний, в другого – слабший. Але в хорі не потрібно виділялися, це один організм, що творить злагоджене ансамблеве звучання. Найважливіше, щоб хорист співав молитовно, духовно. Тому я кажу: кожен, хто прийшов сюди вже несе частинку душі в наш хор. Професійні моменти полягають в тому, щоб відповідати рангу Собору Преображення Христового, а також творити літургію належного рівня. Ми є чотирьохголосний акапельний спів, ним і славимося. Потрібно дбати про якість музики, тому репертуар різний. Ми виконуємо відомих корифеїв: Леонтович, Стеценко, Кошиця, Вербицький, Давидовський та інші, також проваджуємо твори західноєвропейських композиторів.

Ми знаємо, що ви разом із хором багато подорожуєте. Як вдається єднати напружений графік репетицій та навколосвітні подорожі? Поділіться успіхом.

Почну, мабуть, з того, що репетиція – це також молитва. Намагаємося репетирувати раз на тиждень, в середу. Чому в будній день? Роблячи її серед тижня, ти відпочиваєш емоційно, набираєшся сил на всі попередні дні, це свого роду, духовний заряд. Кожної недільної служби ми співаємо літургію, також і в святкові Богослужіння. Це основний графік нашої роботи, який ми часто можемо порушити, взявши участь у концертах, буває в Народному домі виступаємо . Такого роду діяльність дає можливість розширити власний репертуар, почути інші хори, познайомитися та налагодити контакти. Ми намагаємося підтримувати наш статус шляхом духовного очищення за рахунок паломницьких поїздок не тільки по Україні, але й в Європу. За кордоном ми були практично всюди, де є українські церкви – Рим, Мюнхен, Прага тощо, там ми виконуємо божественну літургію. Зараз мріємо про поїздку на святу землю, в Єрусалим.

Цього літа ми зробили відпочинок, закордон не їхали. Мали можливість вивчити більше рідні простори України. На День матері була організована поїздка у Крехівський монастир та в Страч, де йшли в хресну дорогу, бачили святі місця. Потім вирушили до Львова, де насолоджувалися ароматами кави та шоколаду. Перед Преображенням Господнім побували у Джублику, саме там явилася Матір Божа. Більшість поїздок відбуваються за рахунок власних коштів. Проте маємо ми добродіїв, таких як отець Іван Селезінка, також Богдан Станіславський, наш староста, що надає нам автобуси, в міру можливостей допомагає матеріально. Такий меценат як Роман Бортейчук та інші допомагають продуктами тощо. Не менш важлива духовна підтримка, яку надає отець Олександр Волощук, настоятель собору та Владика Василь. Такі поїздки дуже згуртовують колектив, ми пізнаємо багато, несемо своє мистецтво і разом з усім набираємося досвіду.

Навіть у найкращих хорів cвіту бувають провали чи, скажімо, технічні проблеми. Чи акустично правильно побудований собор? З якими складнощами стикаєтеся Ви та як справляєтеся з ними?

Колись будували церкви так, щоб акустика була широкою, протяжною. Вичисляли тонкощі, заглибини у стінах, у них ставили глечики тощо. Там була ціла система. Наш собор Преображення Христового потрібно вдосконалювати. Отець Олександр розуміє це, тож ми стараємося вирівняти то все мікрофонами. Але щоб ідеально звучав спів потрібні чималі кошти. Проте, на мою думку, це не суттєві проблеми.

Набагато важче вирішувати психологічні. Щоб співати у церковному хорі, потрібно бути чесним в душі. Коли у людини виникають якісь життєві проблеми, це дуже відчувається. Мабуть, найскладніше, це допомогти їм. Буває, приїжджаємо зі святого місця, приходить звичайна репетиція, а хор співає зовсім по-іншому, так легко та радісно. Це говорить про те, що людину нічого не турбує, спів запалює її божественним світлом. Ті, які прийшли не покидають хору. Адже розуміють: хор – це духовна пожива. Кажуть мені, Ви знаєте, ми пропустили репетицію, а враження таке, наче службу Божу, весь тиждень важкість на душі.

Ви впевнені, що молитва здатна вирішити проблеми однієї людини, а як щодо долі цілої країни? Пісня гурту Океану Ельзи «Вставай» підняла людський дух на боротьбу, чи здатен молитовний спів завершити війну?

Ви знаєте, буває в родині хориста відбуваються складнощі, хтось заслаб чи щось інше, і ми всім колективом, звісно, намагаємося допомогти, збираємо кошти. АЛЕ розуміємо, що найбільша сила – то спільний молитовний спів. Я встигла помітити: коли хористи віддають своє «важке серце» Богові та просто щиро від душі співають – робляться чудеса. Неодружені одружуються, а безплідні народжують дітей.

Під час подій на Майдані наш хор брав участь у першій виїзній сесії міської ради. Ми виконали на центральній сцені «Це не вмерла України» та «Боже, єдиний великий, нам Україну храни». Також ми їхали туди на різдвяні свята, підтримувати майданівців співом. І всі відчули в той час, що без Бога змін можна не сподіватися. Хто повертається на ротацію з зони АТО, кажуть: без Бога існувати там неможливо. Тобою керує віра та надія. Хто не вірив, починав вірити.

Засоби масової інформації запевняють нас, що вирішують хід війни політики. Проте це не так, вирішити все може тільки спільна молитва, яка єднає усі наші душі в одному вічному пориві. А якщо ми ті, хто співають Божим словом, то нам не можна падати духом, ми маємо міцніти та давати людям віру.


Хор Катедрального Собору Преображення Христового