Це найвеличніша споруда, яку я спроектував за все своє життя

Бажаю всім, хто буде молитися в цьому соборі чи просто оглядатиме його, відчути в душі гармонію, величну гармонію, яка є відблиском Божого царства на землі.


Архітектор собору Віктор Мицай
Пане Вікторе, Ви проектували багато різних споруд. Чи для вас існує різниця між тим, щоб проектувати звичайну будівлю і сакральну?

Відповідальність є при проектуванні будь-якої споруди. Але якщо врахувати, що це катедральний собор, то, звичайно, вона була ще більшою. Говорячи простіше: саме наповнення, кількість місць для парафіян - це виключно технічні параметри. Але треба, щоб постав відповідний образ і тоді ця відповідальність помножується в кілька разів. Я не знаю як це відбувається: просто сидиш і малюєш, іноді від руки, “ескізуєш” і воно само собою десь виходить.

Напевно, потрібно докладати більше зусиль?

Ну звичайно, по-перше, технічний бік набагато складніший. По-друге, у місцевих умовах, наприклад, у Коломиї, немає можливості вирахувати акустику чи освітлення, тим паче в 1990-ті роки, коли була повна розруха. Тому неможливо було все добре прорахувати. Але в мене вже був певний досвід, тому я приблизно знав, які форми інтер’єру дають хорошу акустику. Завдяки цьому багато речей вирішувалось завдяки інтуїції. А це ще додаткова відповідальність, бо інтуїція не завжди підказує правду. Проте в цьому випадку інтуїція спрацювала.

Коли добра справа, то Господь допомагає…

Мабуть, так, я згідний. Коли пригадую свою роботу над ескізом, то це був доволі тривалий процес. Адже спершу проектом займались різні проектні установи з дуже поважним досвідом, проте їх ескізи були відхилені. Владика Павло (Василик) сам очолював конкурс. Перший проект був дуже детально розроблений за допомогою комп’ютера, детально представлений, мав візуальну перспективу, багато речей було пророблено, але його не прийняли. Те саме сталось і з другим ескізом. Ми ж мали не надто якісну світлину, опрацьовану на комп’ютері. Ми принесли її владиці і він, глянувши, сказав: “Я його не просто бачу, а відчуваю”. І так наш ескіз схвалили. Відповідальність була надзвичайна і розслабитись ми не могли. Адже це грандіозна споруда і вона будується на віки, а не на кілька років. Тим паче, для будівництва було обране дуже відповідальне місце — історичний центр Коломиї. А фактично це формувало нове середмістя, бо коли все це буде довершено до кінця, собор стане новим центром Коломиї.

Архітектура собору є доволі цікавою. Від чого Ви відштовхувались, коли бралися за проект? Які взірці сакральної архітектури Вас надихали?

Мене вражає своєю величчю, грандіозністю та задумом собор Святої Софії у Константинополі. Я говорю про “тектонічність” цієї сакральної споруди. В той час збудувати таку річ! Тому, фактично, праобразом собору в Коломиї став саме цей храм. Водночас я люблю модерн, і тому принципи архітектури Святої Софії в поєднанні із модерном дали ось такий результат. Я також відмовляюся від штучної ліпнини, штучного декору, я вважаю, що вражати повинна сама форма.

В чому полягають оригінальні особливості архітектури коломийського собору?

Головним у споруді має бути відповідність інтер’єру до екстер’єру, внутрішньої форми — зовнішній. Ці дві складові повинні бути у всіх об’єктах. Якщо ти дивишся на собор ззовні, ти приблизно можеш уявити, який він усередині. Якщо ти дивишся його всередині, в тебе має бути уява, що ти бачиш його ззовні. В коломийському соборі внутрішні контури точно повторюють зовнішні і навпаки. Це для мене дуже важливо.

З якими труднощами чи несподіванками Ви зіткнулися під час праці над собором Преображення?

Дуже багато було (сміється). Так, наприклад, невдовзі після того, як ми почали працю над собором, в місті почали говорити про ще один проект і вже навіть відбулася його репрезентація. І навіть постало питання, що наш проект під загрозою. Була пауза в роботі, приблизно півроку. Але потім нас запросили до єпархії і запевнили, що саме наш ескіз повинен бути втілений в життя. Серед несподіванок, було багато технічних питань, які вдавалося швидко полагоджувати, але вини притаманні всім об’єктам. Величесзна частка успіху цього будівництва залежала від того, що з владикою Павлом у нас було повне порозуміння.

Чи молитесь Ви перед тим, як братись за таку працю, чи просите в Бога добрих ідей?

Коли приступаю до такої відповідальної роботи, весь час думаю, щоб ця праця була гармонійною, виваженою, оскільки всі технічні параметри скласти у відповідний образ — не так просто. А цей образ — це духовна річ, і тут без такого уповання на Бога нічого не вийде.

Коли Ви проектували сам собор, чи передбачалося, що там буде така дзвіниця, допоміжні споруди, які додались до проекту пізніше?

Спочатку про це мова не велася, говорили тільки про сам храм. Потім додавались ще ідеї, але я докладав всіх зусиль, щоб все було в одному стилі, композиції. Щоб не вийшло набору окремих споруд, нічим між собою не пов’язаних.

Чим для Вас особисто стало зведення цього храму?

Я маю певне відчуття гордості та самореалізації. І за це вдячний Богові! Бо це найвеличніша споруда, яку я спроектував за все своє життя. Я розробляв багато будівель по всій Україні, це були великі об’єкти, але ця найбільш велична. Тож бажаю всім, хто буде молитися в цьому соборі чи просто оглядатиме його, відчути в душі гармонію, величну гармонію, яка є відблиском Божого Царства на землі.

Розмовляв о. Василь Перцович, прес-секретар єпархії