Останній дзвінок і остання дорога. Коломия на колінах перед Героєм — Володимиром Шевагою.
Сьогодні, 30 травня, Коломия схилила голови в молитві та скорботі: місто провело в останню дорогу свого сина, захисника України, воїна світла — Володимира Шевагу.
У день, коли на шкільних подвір’ях лунав останній дзвінок, на подвір’ї рідного для Героя 5-го ліцею він задзвенів інакше — болем, шаною, вічністю.
Тіло Володимира востаннє зупинилося біля стін школи, де минули його дитячі й юнацькі роки. Тут, на колінах, із державними прапорами в руках, його зустрічали учні, за майбутнє яких Він боровся. Дзвінок, що пролунав у цю мить, став дзвоном серця на останню дорогу. Дзвінком, що сповістив: Герой, що пройшов пекло на землі повертається в обійми до Небесного Отця.
У промові капелана, отця Степана Козака, прозвучали слова, які глибоко торкнулися кожного присутнього:
«Сьогодні, дивлячись на обличчя нашого воїна, маємо пам’ятати, якою ціною здобувається наше право на життя».
Це — святе свідчення любові, бо, як каже Христос, “Ніхто більшої любові не має за ту, як хто душу свою покладає за друзів своїх”. Володимир виконав цю заповідь до кінця…»
Ми віримо, що Господь пригорнув його душу до Себе, як душу праведника, як душу вірного слуги. Його жертва — це не лише про біль втрати. Це — про силу віри, жертовної любові та справжнього християнського подвигу.
Сьогодні вся Коломия була храмом — храмом молитви, пошани і сліз. У цьому храмі пролунала тиха обітниця: ми пам’ятатимемо, молитимемося і дякуватимемо Богові за дар таких синів.
Господи, прийми душу слуги Твого, Володимира, і даруй йому Царство Небесне.
Вічна пам’ять Герою.
Слава Україні — і тим, хто вмирає за неї з Богом у серці.
Фото: Вікторія Ровенчук